Правовий погляд на події у Кракові 07 листопада 2026 року

Актуальність. 7 листопада 2026 р. близько 15:00 24-річний чоловік відкрив вогонь по перехожих і трамваю на Ринку в Кракові та прилеглих вулицях. Шестеро людей загинули, 15–16 поранено, серед них двоє поліцейських¹; нападника поранили і затримали, 9 листопада він помер у лікарні². Стріляв не злочинець зі зброєю з чорного ринку, а людина, яка в березні 2026 р. легально отримала спортивний дозвіл на зброю³. Тож ідеться насамперед про дозвільну систему. Міністерство внутрішніх справ і адміністрації оголосило перегляд процедур доступу до зброї⁴, а в публічній дискусії лунають гучніші ідеї: повноваження спецслужб на кшталт Patriot Act, автоматична зброя для поліції, вище грошове забезпечення правоохоронців, ширше право громадян на збройний захист.

Дозвільну систему в польській доктрині досліджували K. Chałupka⁵ і K. Jakubiak⁶, межі застосування зброї поліцією – M. Ilnicki⁷ і K. Jałoszyński, який 2012 р. писав про невизначеність “рятувального пострілу”⁸, ознаки злочину терористичного характеру – K. Burdziak⁹. У Нідерландах дискутували про відповідальність держави за шкоду, заподіяну власником неправомірно виданого дозволу¹⁰. Комплексної ж оцінки розстрілу, вчиненого легальним власником зброї, з урахуванням права ЄС і практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) я не знайшов. Розслідування триває, і факти ще можуть уточнюватися.

Метою дослідження є правова оцінка дій нападника, поліцейських і органів влади Польщі та з’ясування того, які із запропонованих заходів можуть запобігти подібним злочинам у межах конституційних і конвенційних стандартів. Вихідне припущення таке: події у Кракові показали вади превентивного контролю за легальними власниками зброї, а не брак повноважень правоохоронців, тому дієвими будуть заходи, що посилюють саме такий контроль.

1. Прокуратура кваліфікувала краківські події за § 3 ст. 148 у зв’язку з § 20 ст. 115 Кримінального кодексу Республіки Польща (далі – КК РП)¹¹, а вбивство трьох осіб в Островці-Свентокшиському, яке пов’язують із нападником, за § 3 ст. 148 КК РП¹². Перша частина кваліфікації сумнівів не викликає: § 3 ст. 148 охоплює вбивство кількох осіб одним діянням.

Складніше з терористичною ознакою. За § 20 ст. 115 КК РП злочином терористичного характеру є діяння, за яке передбачено позбавлення волі з верхньою межею щонайменше п’ять років, вчинене з метою ‘poważnego zastraszenia wielu osób’ (серйозного залякування багатьох осіб), примусу органу влади до певної поведінки або серйозного порушення устрою чи економіки держави. K. Burdziak слушно зауважує, що досить однієї з цих цілей, а наслідки можуть і не настати¹³. Мотив тут не вирішальний. Нападник вибрав у суботу найлюднішу площу міста і стріляв по випадкових людях; такий спосіб дій розрахований на залякування всіх, хто перебуває в міському просторі, і відповідає розумінню тероризму в Директиві (ЄС) 2017/541¹⁴.

Польські суди цю норму застосовують, і найвідоміша справа теж краківська. Брунон К. готував вибух біля будівлі Сейму; суди обох інстанцій кваліфікували його дії як злочин терористичного характеру, апеляційний суд 2017 р. призначив йому дев’ять років позбавлення волі, а Верховний Суд відхилив усі касаційні скарги як очевидно безпідставні¹⁵.

Поранення людей кваліфікуються як замах на вбивство (§ 1 ст. 13 у зв’язку з § 3 ст. 148 КК РП), стрілянина в поліцейських – ще й як активний напад на функціонера (§ 1 ст. 223, § 2 ст. 11 КК РП). Окремо слід з’ясувати походження зброї. Дозвіл визначає мету, вид і кількість одиниць зброї (ч. 1 ст. 12 закону про зброю і амуніцію)¹⁶; володіння тим, що ним не охоплене, підпадає під § 2 ст. 263 КК РП, і Верховний Суд 2020 р. визнав злочином навіть володіння набоями до іншої зброї, ніж зазначена в дозволі¹⁷. Той, хто передав нападнику зброю, маючи право нею володіти, може відповідати за § 3 ст. 263 КК РП.

2. Друге питання, яке потрібно розглянути, – правомірність дій поліцейських.

Нагадаю, що чинні правила склалися після рішення Конституційного Трибуналу від 17 травня 2012 р., яким визнано неконституційним відсилання питань безпосереднього примусу до підзаконних актів¹⁸; наступного року ухвалено закон про засоби безпосереднього примусу і вогнепальну зброю (далі – u.ś.p.b.p.)¹⁹. Постріли в Кракові мали підставу в п. 1, 3 і 4 ст. 45 цього закону (відсіч замаху на життя, переслідування і затримання особи, підозрюваної у злочинах за § 20 ст. 115 і ст. 148 КК РП). Від вигуку ‘Stój, bo strzelam!’ і попереджувального пострілу можна було відмовитися, бо зволікання загрожувало життю людей (п. 1 ч. 3 ст. 48).

Разом із тим закон вимагає завдавати якомога меншої шкоди, бути особливо обережним щодо інших осіб і сягати по зброю лише в крайньому разі (ч. 1, 3 і 4 ст. 7 u.ś.p.b.p.). Суди тут прискіпливі. Верховний Суд у січні 2013 р. скасував виправдувальні рішення щодо чотирьох поліцейських, які обстріляли автомобіль: стріляти можна тільки як останній засіб, не “першим рухом” і не без попередження, а поліцейські могли зійти з лінії руху машини²⁰. Того ж місяця Апеляційний суд у Варшаві визнав незаконним постріл у психічно хворого чоловіка з ножем, бо кийків чи інших менш небезпечних засобів не застосували²¹. Обидва рішення ухвалено ще за законом про поліцію, але засади відтоді по суті не змінилися²².

Патрульні, які першими вступили в перестрілку, не могли спертися на “спеціальне застосування зброї”, тобто постріл, наслідком якого може бути смерть, за ст. 23 закону про антитерористичні дії (далі – u.d.a.)²³: його дозволено лише контртерористичній групі за рішенням керівника дій (ч. 1, 4–6 ст. 23). Законодавець 2016 р. розв’язав проблему “рятувального пострілу” тільки для спецпідрозділів, тож у перші хвилини атаки “активного стрільця” поліцейські діють за загальними правилами, розрахованими на звичайні інтервенції. Можу стверджувати, що це прогалина.

Із наявних даних не видно підстав сумніватися, що застосування сили було “абсолютно необхідним” у розумінні ч. 2 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – ЄКПЛ). Нападник, однак, помер у лікарні, і якщо смерть спричинили поліцейські постріли, держава має провести ефективне офіційне розслідування²⁴.

3. Тепер про дії органів влади. На момент нападу в Польщі діяли ступені тривоги BRAVO і BRAVO-CRP (розпорядження Голови Ради Міністрів від 25 серпня 2026 р., ст. 15 і 16 u.d.a.), і патрулі мали довгоствольну зброю²⁵. Надзвичайного стану не запроваджували, і, як на мене, слушно: ч. 1 ст. 228 Конституції Республіки Польща допускає надзвичайні стани лише тоді, коли звичайних конституційних засобів недостатньо²⁶, а тут їх вистачило.

Вважаю, що ключова проблема лежить у сфері превенції. За кілька місяців до нападу Найвища палата контролю вказувала на вади нагляду за власниками зброї та на незавершену імплементацію директив ЄС²⁷. Медичні й психологічні висновки раз на п’ять років ч. 4 ст. 15 закону про зброю і амуніцію вимагає лише від власників дозволів для особистої охорони та охорони осіб і майна; мисливці, спортивні стрільці та власники дозволів для навчальних цілей проходять обстеження тільки при отриманні дозволу²⁸, а періодичні обстеження мисливців, запроваджені 2018 р., у 2023 р. скасували²⁹. Тим часом ч. 2 ст. 6 Директиви (ЄС) 2021/555 вимагає моніторингу, який протягом усього строку дії дозволу забезпечує, зокрема, оцінку медичної і психологічної інформації³⁰.

Підстави відкликати дозвіл закон дає: поліція зобов’язана це зробити, якщо власник становить загрозу для себе, громадського порядку чи безпеки (п. 2 ч. 1 ст. 18, п. 6 ч. 1 ст. 15 закону про зброю і амуніцію), і Вищий адміністративний суд 2008 р. погодився з відкликанням дозволу через риси характеру особи³¹. Бракує, отже, не норм, а інформації. Є й конвенційний вимір: у справі Kotilainen and Others v. Finland (розстріл у школі в Каухайокі) ЄСПЛ вивів із високого ризику, притаманного вогнепальній зброї, обов’язок особливої старанності і визнав порушення ст. 2 ЄКПЛ, хоча загроза не стосувалася конкретних осіб³².

4. Корисно подивитися на досвід інших держав. Франція після терактів 13 листопада 2015 р. запровадила на підставі закону 1955 р.³³ режим état d’urgence, що тривав до 1 листопада 2017 р., а частину його інструментів закон SILT переніс до Кодексу внутрішньої безпеки. Прихильникам “польського Patriot Act” не завадить пам’ятати, як легко тимчасове стає постійним. Але п. 5° ст. L. 435-1 того ж кодексу дозволяє поліцейським стріляти, щоб не допустити повторення щойно вчинених убивств чи замахів на вбивство, якщо є реальні й об’єктивні підстави вважати таке повторення ймовірним³⁴. Такої норми польському праву бракує.

Бельгія після розстрілу в Антверпені 11 травня 2006 р. з легально купленої рушниці вже 8 червня ухвалила новий закон про зброю, який вимагав для її придбання дозволу і законної підстави³⁵. На теракти 2016 р. вона відповіла вже інакше: закон від 27 квітня 2016 р. розширив прослуховування у справах про торгівлю зброєю, дозволив нічні обшуки і створив спільну базу даних про “іноземних бойовиків”³⁶.

Нідерланди після розстрілу в Алфен-ан-ден-Рейн 2011 р., який вчинив член стрілецького клубу з психіатричним анамнезом, посилили перевірку надійності заявників; у 2019 р. Верховний суд погодився з апеляційним судом, що поліція відповідає за шкоду, бо неправомірно видала стрільцю дозвіл³⁷, і в доктрині це рішення вже називають “сучасною класикою”³⁸. Німеччина 2020 р. запровадила обов’язковий запит до органів захисту конституції під час перевірки надійності власника зброї (§ 5 Abs. 5 S. 1 Nr. 4 WaffG)³⁹. Як бачимо, на загрозу з боку легальних власників зброї держави відповідали жорсткішим контролем доступу до неї та обміном інформацією між органами.

5. Тепер перейдемо до оцінки розглядуваних заходів.

Перший із них, посилення контролю за обігом зброї, видається найбільш обґрунтованим, бо стосується найслабшої ланки. П’ятирічні медичні й психологічні обстеження варто поширити на мисливців, спортивних стрільців і власників дозволів для навчальних цілей, як і передбачає поданий до Сейму проєкт (друк № 1931). Моніторинг за ч. 2 ст. 6 Директиви 2021/555 (вона допускає і безперервний, і періодичний) я пропоную зробити безперервним, з обміном інформацією між поліцією, закладами охорони здоров’я і спецслужбами за німецьким зразком. Для напівавтоматичної довгоствольної зброї, з якої можна зробити понад 11 пострілів без перезаряджання (літ. «b» п. 7 категорії A додатка I до Директиви), слід послідовно застосовувати умови ч. 6 ст. 9 і переглядати такі дозволи щонайменше раз на п’ять років (ч. 7 ст. 9). Варто розглянути можливість звуження розсуду поліції щодо кількості одиниць зброї в дозволі, на що звертала увагу K. Chałupka⁴⁰.

6. Розширення повноважень правоохоронців за зразком американського Patriot Act, викликає значно більше заперечень. Закон такого типу Польща вже має: закон про антитерористичні дії 2016 р. разом зі змінами до закону про поліцію істотно розширив повноваження спецслужб. Конституційний Трибунал ще 2014 р. визнав неконституційною відсутність незалежного контролю за отриманням телекомунікаційних даних⁴¹, Речник прав громадянських неодноразово наголошував, що це рішення не виконано⁴², а ЄСПЛ у справі Pietrzak and Bychawska-Siniarska and Others v. Poland визнав несумісними зі ст. 8 ЄКПЛ режими операційного контролю, збереження телекомунікаційних даних і негласного спостереження за ст. 9 u.d.a.⁴³ Подальше розширення наштовхнеться на вимогу пропорційності (ч. 3 ст. 31 Конституції). Виправданими я вважаю хіба що точкові зміни: врегульований законом обмін інформацією між Агенцією внутрішньої безпеки, поліцією та органами дозвільної системи і норму, яка дала б першим реагувальникам чітку правову основу для дій проти “активного стрільця”, з подальшим незалежним контролем.

7. Озброєння поліції автоматичною зброєю, формально можливий, бо u.ś.p.b.p. не визначає видів службової зброї⁴⁴. Проте вимоги ст. 7 цього закону і стандарт ЄСПЛ щодо планування і контролю операцій⁴⁵ роблять автоматичний вогонь на площі чи біля трамвая надто ризикованим. У справі Wasilewska and Kałucka v. Poland поліцейські стріляли по автомобілю з пістолета-кулемета MP-5 і чергою з автомата Калашникова, і ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 ЄКПЛ⁴⁶. Розумніше дати патрулям напівавтоматичні карабіни і готувати їх до сценарію “активного стрільця”, а автоматичну зброю залишити спецпідрозділам.

8. Підвищення грошового забезпечення, на перший погляд мало стосується тероризму, проте зв’язок є. На 1 березня 2026 р. у поліції було 9 630 вакансій (8,7 % штату)⁴⁷, а урядова програма модернізації служб на 2026–2029 рр. обсягом 13 млрд злотих передбачає підвищення грошового забезпечення на 25 %⁴⁸. Від укомплектованості та вишколу залежить, скільки патрулів опиниться біля місця нападу і наскільки вони будуть готові, тому доплати логічно пов’язати з тактичною підготовкою. Важить і правовий захист: закон від 12 липня 2024 р. зберіг повне грошове забезпечення поліцейському, відстороненому від служби через провадження щодо застосування зброї⁴⁹. Цей захід я підтримую як допоміжний.

9. Ширші права громадян на збройний захист. Аргумент, що озброєний громадянин може зупинити нападника раніше за поліцію, не варто відкидати. Проте Директива 2021/555 допускає володіння зброєю лише за наявності законної підстави і за умови, що особа не становить небезпеки для себе, інших, громадського порядку чи безпеки (ч. 1 ст. 6). Польський закон для дозволу з метою особистої охорони вимагає ‘stałe, realne i ponadprzeciętne zagrożenie’, тобто постійної, реальної і непересічної загрози (п. 1 ч. 3 ст. 10 закону про зброю і амуніцію), і суди тлумачать цю вимогу вузько⁵⁰. Право на необхідну оборону КК РП уже гарантує, і перевищення її меж під впливом страху чи хвилювання, виправданих обставинами замаху, не карається (§ 1 і 3 ст. 25). Сперечаються, отже, про доступ до знаряддя. До того ж краківський нападник сам мав легальну зброю, а озброєні цивільні в натовпі ускладнили б поліції ідентифікацію стрільця. Без переконливих емпіричних даних, підстав для лібералізації я не бачу.

Висновки. Кваліфікація дій нападника як терористичного вбивства обґрунтована, а його смерть не звільняє державу від обов’язку встановити пособників і джерела зброї. Дії поліцейських, наскільки можна судити, відповідали u.ś.p.b.p. і ст. 2 ЄКПЛ, хоча потребують незалежного розслідування. Трагедія виявила й прогалину між загальним режимом застосування зброї та “спеціальним застосуванням зброї”, доступним лише контртерористичним групам. Влада діяла звичайними конституційними засобами, однак висновки Найвищої палати контролю, ч. 2 ст. 6 Директиви 2021/555 і стандарт справи Kotilainen свідчать про системні вади превентивного контролю за легальними власниками зброї.

Тому пріоритет мають заходи саме в цій сфері: періодичні обстеження і безперервний моніторинг власників зброї з обміном інформацією, суворіші умови для напівавтоматичної зброї, норма для перших реагувальників за зразком французького права та належне фінансування поліції. Модель Patriot Act наштовхується на ч. 3 ст. 31 Конституції Республіки Польща і ст. 8 ЄКПЛ, а для лібералізації доступу до зброї бракує і правових, і емпіричних підстав. Почати, на мою думку, варто з уже поданого до Сейму проєкту (друк № 1931), доповнивши його положеннями про безперервний моніторинг.

REFERENCES

Journal articles

1. Chałupka K, ‘Pozwolenie na posiadanie broni palnej – uwagi de lege lata i de lege ferenda’ (2014) 32 Nowa Kodyfikacja Prawa Karnego 103 (in Polish).

2. Ilnicki M, ‘Użycie broni palnej jako szczególna forma egzekwowania przestrzegania prawa w pokojowych warunkach funkcjonowania państwa’ (2020) 4(140) Przegląd Policyjny 59 (in Polish).

3. Jakubiak K, ‘Materialne przesłanki wydania pozwolenia na broń do celów ochrony osobistej’ (2025) 2 Policja 19 (in Polish).

4. Jałoszyński K, ‘Strzał ratunkowy – rozwiązanie sytuacji zakładniczej w działaniach policyjnych’ (2012) 10 Kultura Bezpieczeństwa. Nauka – Praktyka – Refleksje 31 (in Polish).

5. Kooij DA van der, ‘Toerekening van schade na “Groningen” en “Alphen aan den Rijn”’ (2021) 2 Nederlands Tijdschrift voor Burgerlijk Recht 54 (in Dutch).

Case notes

6. Kulesza J, ‘Glosa do wyroku Sądu Najwyższego z dnia 17 stycznia 2013 r., sygn. V KK 99/12’ <https://www.gov.pl/attachment/8c803dbd-34f4-4cc4-a4a9-c6e4dba03071> (accessed: 09.11.2026) (in Polish).

Reports

7. Burdziak K, Definicja przestępstwa o charakterze terrorystycznym przewidziana w polskim Kodeksie karnym w świetle rozwiązań Unii Europejskiej, Rady Europy i Organizacji Narodów Zjednoczonych. Raport z projektu badawczego (Instytut Wymiaru Sprawiedliwości 2021) (in Polish).

8. Najwyższa Izba Kontroli, Reglamentacja dostępu do broni palnej. Informacja o wynikach kontroli (2026) (in Polish).

Newspaper articles and websites

9. ‘Dostęp do broni pod lupą MSWiA. Resort zapowiada przegląd po tragedii w Krakowie’ (InfoSecurity24, 2026) (in Polish).

10. ‘Milion sztuk broni w rękach cywilów. Krakowska tragedia stawia pytania o system pozwoleń’ (Euronews, 9 November 2026) (in Polish).

11. ‘Modernizacja służb mundurowych 2026–2029: 13 mld zł na etaty, sprzęt, komendy’ (Prawo.pl) (in Polish).

12. ‘Nieoficjalne ustalenia o sprawcy zamachu w Krakowie. Wiadomo, kim jest Michał O.’ (Polskie Radio 24, 2026) (in Polish).

13. ‘Rusza śledztwo w sprawie ataku w Krakowie’ (Interia, 2026) (in Polish).

14. ‘Strzelanina na Rynku Głównym w Krakowie. Są zabici i ranni’ (RMF24, 7 November 2026) (in Polish).

15. ‘Zastępca szefa KGP: poziom wakatów w Policji spadł poniżej 9 proc.’ (PAP, 2026) (in Polish).

Примітки та джерела

1. ↑ ‘Strzelanina na Rynku Głównym w Krakowie. Są zabici i ranni’ (RMF24, 7 листопада 2026) https://www.rmf24.pl/regiony/krakow/news-strzelanina-na-rynku-glownym-w-krakowie-sa-zabici-i-ranni,nIdn,1025257 (дата звернення: 09.11.2026).
2. ↑ ‘Milion sztuk broni w rękach cywilów. Krakowska tragedia stawia pytania o system pozwoleń’ (Euronews, 9 листопада 2026) https://pl.euronews.com/2026/11/09/milion-sztuk-broni-w-rekach-cywilow-krakowska-tragedia-stawia-pytania-o-system-pozwolen (дата звернення: 09.11.2026).
3. ↑ ‘Nieoficjalne ustalenia o sprawcy zamachu w Krakowie. Wiadomo, kim jest Michał O.’ (Polskie Radio 24, 2026) https://www.polskieradio24.pl/polska/nieoficjalne-ustalenia-o-sprawcy-zamachu-w-krakowie-wiadomo-kim-jest-michal-o (дата звернення: 09.11.2026).
4. ↑ ‘Dostęp do broni pod lupą MSWiA. Resort zapowiada przegląd po tragedii w Krakowie’ (InfoSecurity24, 2026) https://infosecurity24.pl/bezpieczenstwo-wewnetrzne/dostep-do-broni-pod-lupa-mswia-resort-zapowiada-przeglad-po-tragedii-w-krakowie (дата звернення: 09.11.2026).
5. ↑ K Chałupka, ‘Pozwolenie na posiadanie broni palnej – uwagi de lege lata i de lege ferenda’ (2014) 32 Nowa Kodyfikacja Prawa Karnego 103, 105.
6. ↑ K Jakubiak, ‘Materialne przesłanki wydania pozwolenia na broń do celów ochrony osobistej’ (2025) 2 Policja 19.
7. ↑ M Ilnicki, ‘Użycie broni palnej jako szczególna forma egzekwowania przestrzegania prawa w pokojowych warunkach funkcjonowania państwa’ (2020) 4(140) Przegląd Policyjny 59, 61.
8. ↑ K Jałoszyński, ‘Strzał ratunkowy – rozwiązanie sytuacji zakładniczej w działaniach policyjnych’ (2012) 10 Kultura Bezpieczeństwa. Nauka – Praktyka – Refleksje 31.
9. ↑ K Burdziak, Definicja przestępstwa o charakterze terrorystycznym przewidziana w polskim Kodeksie karnym w świetle rozwiązań Unii Europejskiej, Rady Europy i Organizacji Narodów Zjednoczonych. Raport z projektu badawczego (Instytut Wymiaru Sprawiedliwości 2021) 7 https://iws.gov.pl/wp-content/uploads/2021/04/IWS_Burdziak-K._Definicja-przestępstwa-o-charakterze-terrorystycznym….pdf (дата звернення: 09.11.2026).
10. ↑ DA van der Kooij, ‘Toerekening van schade na “Groningen” en “Alphen aan den Rijn”’ (2021) 2 Nederlands Tijdschrift voor Burgerlijk Recht 54.
11. ↑ Ustawa z dnia 6 czerwca 1997 r. – Kodeks karny (Dz.U. 1997 nr 88 poz. 553 ze zm.).
12. ↑ ‘Rusza śledztwo w sprawie ataku w Krakowie’ (Interia, 2026) https://wydarzenia.interia.pl/malopolskie/news-rusza-sledztwo-w-sprawie-ataku-w-krakowie-minister-sprawiedl,nId,23570723 (дата звернення: 09.11.2026).
13. ↑ Burdziak (н 9) 7.
14. ↑ Directive (EU) 2017/541 of the European Parliament and of the Council of 15 March 2017 on combating terrorism [2017] OJ L88/6, arts 3(1)(a), 3(2)(a).
15. ↑ Postanowienie Sądu Najwyższego z dnia 17 kwietnia 2018 r., IV KK 102/18 https://www.sn.pl/sites/orzecznictwo/OrzeczeniaHTML/iv%20kk%20102-18.docx.html (дата звернення: 10.11.2026).
16. ↑ Ustawa z dnia 21 maja 1999 r. o broni i amunicji (t.j. Dz.U. 2024 poz. 485 ze zm.).
17. ↑ Wyrok Sądu Najwyższego z dnia 16 grudnia 2020 r., IV KK 420/19.
18. ↑ Wyrok Trybunału Konstytucyjnego z dnia 17 maja 2012 r., K 10/11, OTK-A 2012, nr 5, poz. 51.
19. ↑ Ustawa z dnia 24 maja 2013 r. o środkach przymusu bezpośredniego i broni palnej (t.j. Dz.U. 2024 poz. 383).
20. ↑ Wyrok Sądu Najwyższego z dnia 17 stycznia 2013 r., V KK 99/12; див.: ‘Użycie broni palnej przez Policję’ (Infor.pl) https://www.infor.pl/prawo/prawo-karne/policja/316840,Uzycie-broni-palnej-przez-Policje.html (дата звернення: 09.11.2026).
21. ↑ Wyrok Sądu Apelacyjnego w Warszawie z dnia 25 stycznia 2013 r., II AKa 7/13.
22. ↑ J Kulesza, ‘Glosa do wyroku Sądu Najwyższego z dnia 17 stycznia 2013 r., sygn. V KK 99/12’ https://www.gov.pl/attachment/8c803dbd-34f4-4cc4-a4a9-c6e4dba03071 (дата звернення: 09.11.2026).
23. ↑ Ustawa z dnia 10 czerwca 2016 r. o działaniach antyterrorystycznych (t.j. Dz.U. 2024 poz. 92).
24. ↑ McCann and Others v the United Kingdom App no 18984/91 (ECtHR [GC], 27 September 1995) Series A no 324, paras 148–150, 161.
25. ↑ ‘Komunikat: stopnie alarmowe CHARLIE, BRAVO oraz BRAVO-CRP do 30 listopada’ (Urząd Miasta Krakowa, 2026) https://www.krakow.pl/aktualnosci/301026,29,komunikat,stopnie_alarmowe_charlie__bravo_oraz_bravo-crp_do_30_listopada.html (дата звернення: 09.11.2026).
26. ↑ Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 2 kwietnia 1997 r. (Dz.U. 1997 nr 78 poz. 483 ze zm.).
27. ↑ Najwyższa Izba Kontroli, Reglamentacja dostępu do broni palnej. Informacja o wynikach kontroli (P/25/089, nr ewid. 89/2025/P/25/089/LZG, 2026) 31, 53 https://www.nik.gov.pl/kontrole/wyniki-kontroli-nik/pobierz,lzg~r_24_002_202502061136261738838186~01,typ,kk.pdf (дата звернення: 09.11.2026).
28. ↑ Poselski projekt ustawy o zmianie ustawy o broni i amunicji, druk nr 1931 (Sejm RP X kadencji, 19 września 2025 r.), uzasadnienie https://api.sejm.gov.pl/sejm/term10/prints/1931/1931.pdf (дата звернення: 09.11.2026).
29. ↑ Sejm RP X kadencji, 26. posiedzenie, 2. dzień (9 stycznia 2025 r.), wypowiedź posłanki E Szymanowskiej https://api.sejm.gov.pl/sejm/term10/proceedings/26/2025-01-09/transcripts/138 (дата звернення: 09.11.2026).
30. ↑ Directive (EU) 2021/555 of the European Parliament and of the Council of 24 March 2021 on control of the acquisition and possession of weapons (codification) [2021] OJ L115/1.
31. ↑ Wyrok Naczelnego Sądu Administracyjnego z dnia 13 marca 2008 r., II OSK 141/07 (цит. за: ‘Kiedy można cofnąć pozwolenie na broń?’ (e-prawnik.pl) https://e-prawnik.pl/temat/kiedy-mozna-cofnac-pozwolenie-na-bron.html (дата звернення: 09.11.2026)).
32. ↑ Kotilainen and Others v Finland App no 62439/12 (ECtHR, 17 September 2020), para 85.
33. ↑ Loi n° 55-385 du 3 avril 1955 relative à l’état d’urgence, modifiée par la loi n° 2015-1501 du 20 novembre 2015.
34. ↑ Code de la sécurité intérieure (France) arts L. 226-1 – L. 229-1, L. 435-1 (dans la rédaction issue des lois n° 2017-258 du 28 février 2017 et n° 2017-1510 du 30 octobre 2017).
35. ↑ Loi du 8 juin 2006 réglant des activités économiques et individuelles avec des armes (Moniteur belge, 9 juin 2006).
36. ↑ Loi du 27 avril 2016 relative à des mesures complémentaires en matière de lutte contre le terrorisme; див.: Chambre des représentants de Belgique, DOC 54 1951/003, 2 https://www.dekamer.be/FLWB/PDF/54/1951/54K1951003.pdf (дата звернення: 09.11.2026).
37. ↑ HR 20 september 2019, ECLI:NL:HR:2019:1409; Kamerstukken II 2019/20, 33 033, nr. 23, 1–2 https://zoek.officielebekendmakingen.nl/kst-33033-23.pdf (дата звернення: 09.11.2026).
38. ↑ van der Kooij (н 10) 54.
39. ↑ Drittes Gesetz zur Änderung des Waffengesetzes und weiterer Vorschriften (Drittes Waffenrechtsänderungsgesetz – 3. WaffRÄndG) vom 17. Februar 2020 (BGBl. I 2020 S. 166).
40. ↑ Chałupka (н 5) 105.
41. ↑ Wyrok Trybunału Konstytucyjnego z dnia 30 lipca 2014 r., K 23/11, OTK-A 2014, nr 7, poz. 80.
42. ↑ Rzecznik Praw Obywatelskich, komunikat w sprawie wykonania wyroku TK K 23/11 (Biuletyn Informacji Publicznej RPO) https://bip.brpo.gov.pl/pl/node/25793/revisions/27859/view (дата звернення: 09.11.2026).
43. ↑ Pietrzak and Bychawska-Siniarska and Others v Poland App nos 72038/17 and 25237/18 (ECtHR, 28 May 2024); щодо ст. 9 u.d.a. див. para 54.
44. ↑ Ilnicki (н 7) 61.
45. ↑ McCann and Others v the United Kingdom (н 24) para 150.
46. ↑ Wasilewska and Kałucka v Poland App nos 28975/04 and 33406/04 (ECtHR, 23 February 2010), paras 49–58.
47. ↑ ‘Zastępca szefa KGP: poziom wakatów w Policji spadł poniżej 9 proc.’ (PAP, 2026) https://www.pap.pl/aktualnosci/zastepca-szefa-kgp-poziom-wakatow-w-policji-spadl-ponizej-9-proc (дата звернення: 09.11.2026).
48. ↑ ‘Modernizacja służb mundurowych 2026–2029: 13 mld zł na etaty, sprzęt, komendy’ (Prawo.pl) https://www.prawo.pl/samorzad/modernizacja-sluzb-mundurowych-20262029-13-mld-zl-na-etaty-sprzet-komendy,535487.html (дата звернення: 09.11.2026).
49. ↑ Ustawa z dnia 12 lipca 2024 r. o zmianie niektórych ustaw w celu usprawnienia działań Sił Zbrojnych Rzeczypospolitej Polskiej, Policji oraz Straży Granicznej na wypadek zagrożenia bezpieczeństwa państwa (Dz.U. 2024 poz. 1248).
50. ↑ Jakubiak (н 6) 21.